ЕКСКАВА́ТОР, а, ч. Самохідна машина для розробки, переміщення грунтів, гірських порід, корисних копалин і різних сипких та кускових матеріалів. За годину роботи екскаватор може навантажити залізничний ешелон (Наука.., 9, 1956, 11); Довгошиї екскаватори хапали зубами землю і вивертали її в кузови вантажних машин (Панч, Ерік.., 1950, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 460.