ЕКОНОМІ́СТ, а, ч.

1. Учений, фахівець з економіки, економічних наук. 28 листопада 1921 року В. І. Ленін прийняв американського економіста, політичного і громадського діяча П. Христенса (Мист., 1, 1959, 12); Останніми роками серед радянських економістів іде жваве обговорення методологічних проблем політичної економії соціалізму (Ком. Укр., 2, 1965, 34); // Службовець, фахівець з економічних питань. Правління колгоспу вирішило ввести посаду економіста, який є першим заступником голови колгоспу (Колг. Укр., 4, 1959, 8).

2. політ., іст. Послідовник, прихильник економізму. На ділі «економісти», які найбільше галасували про робітничу самодіяльність і про масовий рух, були опортуністичним, міщанськи-інтелігентським крилом у робітничому русі (Ленін, 20, 1950, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 458.