ЕКЗО́ТИКА, и, ж., книжн. Усе (природа, побут, культура і т. ін. віддалених країн), що є незвичайним для даної місцевості, що здається дивовижним, надто мальовничим. Коли Ніна Олександрівна, знаджена, кінець кінцем, екзотикою Середньої Азії, приїхала сюди через вісім місяців, вона жахнулась, побачивши голі стіни третього будинку у дворі (А.-Дав., За ширмою, 1963, 31); Він уперше потрапив у товариство тропічних і субтропічних рослин, де навіть звичайний ір-динський дуб поруч з аристократичною пальмою здається зухвалою екзотикою (Ле, Право.., 1957, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 457.