ЕКЗЕМПЛЯ́Р, а, ч.

1. Окремий предмет із ряду подібних (перев. про друковані та рукописні тексти). «Дзвінка» за давні роки послати не можуть, бо мають тільки в одному екземплярі (Л. Укр., V, 1956, 337); // Тварина або рослина як окремий представник якого-небудь виду, розряду, якої-небудь породи і т. ін. В наших листяних лісах збереглися лічені екземпляри зубра (Фіз. геогр., 5, 1956, 128); Тільки по Зеравшанському хребту і по долині річки Зеравшан було зібрано до 10 тисяч екземплярів різних рослин і тварин (Видатні вітч. географи.., 1954, 97).

2. перен. Про людину як представника групи людей з певними властивостями, рисами (дуже часто негативними). — Ваші жили, вся ваша тілесна структура тендітна. Звичайний екземпляр міського інтелігента.., ще й жінки (Смолич, І, 1958, 122); -Нічого, братику, — заспокоююче сказав він. — 1 серед цих людей є цікаві екземпляри (Кол., Терен.., 1959, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 456.