Про УКРЛІТ.ORG

екзекутор

ЕКЗЕКУ́ТОР, а, ч.

1. У царській Росії — чиновник, який відав господарськими справами і наглядом за зовнішнім порядком у якій-небудь державній установі. Екзекутор зігнувся і переступив поріг, за ним увійшов присяжний, а відтак Сівчук (Черемш., Тв., 1960, 56).

2. заст. Той, хто здійснював екзекуцію (у 1 знач.) або керував нею. На землі корчився підліток-підпасич під жорстокою рукою екзекутора — літнього селянина, що під кожний удар приказував щось люто й загрозливо (Смолич, І, 1958, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 456.

вгору