ЕКЗАМЕНА́ТОР, а, ч. Особа, яка проводить екзамен, оцінює знання того, хто екзаменується. — Зразу відповідатимете, чи подумаєте? — запитала екзаменатор (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 117); Обов’язок екзаменаторів — особливо чуйно, доброзичливо підходити до учнів (Рад. Укр., 29.V 1957, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 456.