ЕГОЦЕ́НТРИК, а, ч. Людина з негативною рисою характеру, яка проявляється в крайньому індивідуалізмі, егоїзмі. У хвилини нервового напруження не можна впадати в істерику, як це практикують егоцентрики (Мист., 2, 1967, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 680.