ЕВАКУЙО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до евакуюва́ти. Всіяний вогнями, він [Урал] димився цілу добу димарями заводів, гримів ешелонами, приймав верстати, устаткування, евакуйоване з України (Гончар, І, 1954, 161); Омелько був евакуйований із Львова, де в перший же день війни загинула від бомби вся його сім’я (Донч., VI, 1957, 164); // у знач. ім. евакуйо́вані, них, мн. Ті, що евакуюються або евакуювалися куди-небудь. Вчора проходив ешелон з евакуйованими (Ткач, Крута хвиля, 1956, 59); Він знав [з листів односільчан], що в його хаті живе якась незнайома жінка з евакуйованих.(Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 13).

2. у знач. прикм. Вивезений з небезпечної місцевості. Під розривами ворожих бомб і снарядів збирали урожай висадків, вивозили весь матеріал у Киргизію, на Далекий Схід і в Сибір, де розмістилися дослідні станції евакуйованого інституту (Наука.., 6, 1960, 18); Евакуйована худоба, виснажена, табунилася у дворах, сумно повісивши голови, нюхала власні ратиці, — їсти не було чого (Тют., Вир, 1964, 460).

3. у знач. прикм. Який залишився після евакуації (у 1 знач.). Людей запевнили, що підстав для хвилювання нема… Адже смертоносні вантажі мали перевозити пустими вулицями, через евакуйовані квартали (Дмит., Обпалені.., 1962, 172).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 452.