ЕБЕ́НОВИЙ, а, е.

1. Зробл. з ебенового дерева. Пронісся лязк литавр. Рокочучи відплинув гомін міді. І чорна трость ебенова співа (Бажан, Роки, 1957, 284).

2. у знач. ім. ебе́нові, вих, мн. (Еbепасеае). Назва родини дводольних тропічних рослин з м’ясистими ягодами та цінною деревиною.

∆ Ебе́нове де́рево — цінна деревина з твердим ядром чорного, темно-коричневого, рідше червоного, зеленого, білого кольору, яку дають дерева родини ебенових.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 452.