ДІЄСЛО́ВО, а, с. Частина мови, яка означає поняття дії або стану як процесу і має такі основні граматичні категорії: часу, виду, способу, стану, особи, числа. Неособові форми дієслова — дієслівні утворення, позбавлені форм особи: дієприкметник, дієприслівник та інфінітив (Сл. лінгв. терм., 1957, 102).

∆ Безособо́ве дієсло́во — дієслово, що називає дію або стан, які не можуть бути пов’язані з будь-якою особою чи предметом; Допомі́жне́ дієсло́во див. допомі́жни́й.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 301.