ДІЄВІДМІ́НА, и, ж.

1. Система відмінюваних форм дієслова, які виражають категорії особи, способу, часу, числа.

2. Група дієслів, що має однакові форми відмінювання залежно від характеру основи. За характером особових закінчень у формах теперішнього часу дієслів недоконаного виду (і майбутнього часу дієслів доконаного виду) розрізняють.. дві дієвідміни (Курс сучасної укр. літ. мови, 1, 1951, 468).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 300.