ДІ́ЯТИСЯ, ді́ється, недок.
1. Відбуватися, здійснюватися, робитися. Та не так-то хутко діється, як швидко в казці кажеться (Укр.. казки, 1951, 197); Давно те діялось. Ще в школі, Таки в учителя-дяка Гарненько вкраду п’ятака.. та й куплю Паперу аркуш (Шевч., II, 1953, 45); В першу мить Шагайда навіть не встиг розглядіти, що діялося в кухні Громових (Кучер, Чорноморці, 1956, 411); // Про здійснення чого-небудь страшного, незвичайного; коїтися. Ліс іще дрімає… а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од радощів (Коцюб., 1, 1955, 148); Григорій Сидорович поглянув у напрямі свого дому, згадав, що там зараз діється, і в нього похололо серце (Ю. Янов., 1, 1958, 435); // Про важкий, ненормальний морально-фізичний стан людини. [Семен:] О моя зоре, мій цвіте рожевий! Я не знаю, я не вмію тобі вимовити, що з серцем моїм діється!.. (Кроп., І, 1958, 62); Чудне щось діється з дідом: йому стало здаватися, немов хтось у жменю взяв його старе серце і став його помаленьку чавити (Вас., І, 1959, 133).
2. рідко. Пас. до ді́яти 4. Трудящому людові діялася кривда, і письменник [О. Маковей] вірно визначав, що це явище соціальне, що йде воно від буржуазії, яка щораз нахабніше експлуатує, гнобить і обдурює народні маси (Жовт., 2, 1956, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 312.