ДІ́ТНИЙ, а, е, рідко. Який має дітей (див. ді́ти¹ 2). — Пани знають, що ти дітний чоловік! — озвався Мортхо до Петра Дзвеняка (Чендей, Вітер.., 1958, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 310.