ДІРА́, и́, ж.
1. Щілина, отвір у чому-небудь. Грек підбіг до човна і ахнув: у човні була діра (Коцюб., І, 1955, 393); Діри були позабивані диктом, позатикані ганчірками (Бойч., Молодість, 1949, 7); // Заглибина в чому-небудь. Він цілий рік сидить десь в кутку.. та довбає пальцями у стінах діри (Коцюб., III, 1956, 28); Він пройшов уже два таких місця, завернув за камінний виступ і побачив у скелі велику чорну діру (Багмут, Щасл. день.., 1959, 118); // Розірване або витерте місце на одежі, взутті і т. ін. Обутий [Харон] в драні постоли; Із дір онучі волочились (Котл., І, 1952, 130); Двісті літ оте шатро спочивало в укриттю.., чимало дір попрогризали в нім миші (Фр., II, 1950, 366); * Образно. Одягнений у діри й лати, Спітнілий, темний, як земля, Ти усміхаєшся, мулате, Прибульцям хтозна-відкіля (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 99).
◊ Лата́ти (залата́ти) діру́ (ді́ри) —— діставати те, чого не вистачає, або відшкодовувати втрачене. Коли то він уже позбудеться цих боргів, щоб міг працювати на себе, не на те, щоб латати діри!.. (Круш., Буденний хліб.., 1960, 51); Хома ніяк не міг убгати в голову думку, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну діру в господарській потребі… (Коцюб.. І, 1955, 91).
2. перен., зневажл. Про все відстале, запущене в економічному і культурному відношенні. — Ви от, спеціаліст високої марки, спокійнісінько працюєте в цій дірі, хоч могли б працювати й у значно пристойніших умовах (Ле, Міжгір’я, 1953, 37); [Гаврило:] Нашу шахту увесь Союз знає, а у вас що на сьогоднішній день? Діра, а не шахта (Корн., II, 1955, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 307.