ДІЛЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до діля́цтво. — А тепер скажіть, що ви мали на увазі, коли говорили, що «Кошик мислить якимись діляцькими категоріями»? Який я діляга? (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 639); Отже, погляд його неправильний, обмежений, діляцький, і сама Ганна мусить допомогти йому це зрозуміти (Собко, Справа.., 1959, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 306.