Про УКРЛІТ.ORG

дільниця

ДІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж.

1. Адміністративно-територіальна або виробнича одиниця. Центром масово-політичної роботи серед виборців є виборча дільниця (Рад. Укр., 23.1 1954, 1); Тут є велика лікарська дільниця, що об’єднує 13 медпунктів, є лікарня (Вишня, І, 1956, 358); Кожне відділення [цеху] складається з ряду дільниць (токарної, термічної, шліфувальної та складально-пакувальної), які можуть працювати незалежно одна від одної (Наука.., 5, 1959, 4).

2. рідко. Те саме, що діля́нка 1. На дільниці, скопаній ямками, роблять посадку молоденьких яблуньок (Головко, І, 1957, 448); Розвідка донесла про скупчення на цій дільниці ударних військ прориву з танками й авіацією (Кучер, Чорноморці, 1956, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 306.

Дільни́ця, ці, ж.

1) Надѣлъ. Наші дільниці отам над шляхом. Черниг. у.

2) Отдѣленная часть для работы въ полѣ. Черк. у.

3) Полевыя ворота за деревнею на выѣздѣ (Уманск. у.), a также канава вокругъ села для отдѣленія царини. Лохв. у. Слов. Д. Эварн. О. 1861. X. Св. 47.

4) Канава пограничная.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 391.

вгору