Дій IІ, до́ю, м. Доеніе, удой. Чи буде ж у нас корова добра, як запрягять її? От німець держе корову для дою тіки, то й добра буде. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 390.

Дій — у дохристиянських віру­ваннях — божество, що в пісенних пам’ятках згадується поруч з Перуном, Хорсом, Трояном та ін.; значення неясне; можливо, звідси старе слово ді́йство у значенні «дія, діяння» (тобто, можливо, по­чаткове — «чари Дія», пop. ще ча­роді́йство); звідси, очевидно, й ви­гукові вирази подиву, досади «дій його батькові», «дій його хату!» (давнє звернення до Дія).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 189.