ДІЕ́З, а, ч.

1. Знак підвищення ноти на півтону. [Шмурр:] Вона не розуміє гармонії, ..акордів! [Шмоль:] Що там акордів! Вона лякається кожного бемоля чи діеза! (Коч., II, 1956, 161); Мої дівчатка-доньки.. Спішать вже на урок! Найменшенька в музичну, В полон діезів, гам (Ус., Листя.., 1956, 55).

2. невідм. Уживається після назви ноти у знач. «на півтону вище».

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 300.