ДІ́ДЬЧИЙ, а, е, діал. Дідьків. — Лисичко-сестричко, любая розмово, Ангельський твій голос, але дідьче слово (Фр., XIII, 1954, 260); [З натовпу:] Ее, вибрешеться, дідьчий Дерун, поки ще там суд та розправа… (Козл., Щури.., 1956, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 300.