ДІДУГА́, и́, ч. Те саме, що дідуга́н. Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся, як дуга (Котл., II, 1953, 11); Старий дідуга, В селі найстарший чоловік, На могилку.. грудьми приник(Фр., X, 1954, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 299.

Дідуга́, ги́, дідуга́н, на, м. Ув. отъ дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. Н. п. Старий уже був дуже дідуган той Грива. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201). Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса. Рудч. Ск. II. 79.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 389.