ДІВЧИ́ЩЕ, а, ж. Збільш. до ді́вка 1. Ач, яка здоровенна дівчище (Сл. Гр.); — Мала вона свій розум у голові, але затовкли.. Господи, що тота дівчище не натерпілася за свій вік (Фр., 1, 1955, 265).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 298.

Ді́вчище, щі, ж. Ув. отъ дівка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 388.