ДІВЧИ́СЬКО, а, с., розм.

1. Те саме, що ді́вчинка. Вона в тому чудесному віці, коли з дівчиська виростає дівчина (Собко, Звич. життя, 1957, 216); * У порівн. Коли їй каже хто-небудь «твій чоловік», вона, мов дівчисько, опускає очі і щоки її спалахують.. рум’янцем (Руд., Остання шабля, 1959, 398).

2. зневажл. Про дівчину. [Ніна:] Скажіть прямо, що ви закохалися в це дурне дівчисько (Коч., II, 1956, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 298.