ДІВЧА́ТКО, а, с., розм. Маленьке дівча. [Xлопець:] Вона була тоді таким смішним, завжди кудлатим дівчатком (Л. Укр., II, 1951, 99); Тримаючись за кузов і щільно притулившись одна до одної, стоять п’ятеро юних дівчат, ще майже дівчаток (Довж., II, 1959, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 298.