ДІВЧА́, а́ти, с. Зменш.-пестл. до ді́вчина. Рано-вранці новобранці Виходили за село, А за ними, молодими, І дівча одно пішло (Шевч., І, 1951, 391); Щирим сміхом сміється.. дівча до хлопця з любощів (Март., Тв., 1954, 73); // Маленька дівчина. Дівча бігло босими ноженятами навпростець по ріллі (Панч, В дорозі, 1959, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 298.

Дівча́, ча́ти, с. Молодая дѣвушка; дѣвочка. Св. Мр. V. 39. Грин. ІІІ. 176. Сидить дівча край віконця при великім смутку: покидає козак дівча, як голуб голубку. Мет. 41. Ум. Дівча́тко, дівча́тонько, дівча́точко. мн. Дівча́та, дівча́тка, дівча́тонька, дівча́точка. Дѣвушки, дѣвочки. Що по нас, пане, старі баби стануть в полі свистіти; а по тобі, пане, молодиї дівчата зачнуть голосити. Макс. (1849) 61. Коли родяться більш хлопчаки, ніж дівчатка — війна буде. Ном. № 13407.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 387.