Дівосну́б, ба, м. = Дівошлюб. «Посредники эти въ дѣлахъ жениха получаютъ названіе…. старость, бояръ, пословъ, дівоснубовъ». Чуб. IV. 56.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 387.