ДІ́ВЕРКА, и, ж. Жінка дівера. Щоб свекорко, як батенько, Свекрівонька, як матінка, До мене були; Щоб діверки та зовиці, Мов братіки та сестриці, Мене прийняли (Манж., Тв., 1955, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 297.

Ді́верка, ки, ж. Жена деверя.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 386.