ДЯТЛЕНЯ́, ити, с. Пташа дятла. Він [дятел] чогось похмурим встав. Дятленят у ліс нагнав (Стельмах, Живі огні, 1954, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 451.