ДЯКІ́ВНА, и, ж., рідко. Дякова дочка. Оженившись на нашій дяківні, у нас у селі попом став [попович] (Кв.-Осн., II, 1956, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 451.