ДЯ́ДИНКА, и, ж. Пестл. до дя́дина. — Не лайтеся на нас, дядинко рідна, — звертався з пробаченням до Мелашки завжди чемний до неї Богдан (Ле, Хмельницький, І, 1957, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 450.

Дя́динка, дя́диночка, ки, ж. Ум. отъ дядина.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 462.