ДЬОР, у, ч.: ◊ Да́ти дьо́ру — втекти, зникнути і т. ін. Я б уже давно дав дьору, так хочеться дивитись на сюю комедію (Кв.-Осн., II, 1956, 184); Покрутився [літак] над нашим кордоном, прикордонники стрельнули, і він дав дьору (Трубл., І, 1955, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 451.

Дьор, ру, м. Въ выраженіи: дьо́ру да́ти. Удрать. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 461.