ДУХІВНИ́ЦТВО, а, с., збірн. Те саме, що духове́нство. — Духівництво, інтелігенція і землевласники, прошу вийти, — звернувся він до сходу (Багмут, Опов., 1959, 22); Войовничий атеїст, Грабовський викриває реакційність духівництва, показує, як у погоні за наживою та владою воно продавало інтереси народу (Ком. Укр.. 8, 1964, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 444.