ДУХО́ВНО. Присл. до духо́вний 1. Перетворюючи природу, вони [люди] самі вже змінились, облагородились, виросли духовно (Довж., II, 1959, 169); Поет [А. Міцкевич] зблизився з майбутніми декабристами, він духовно поріднився з Пушкіним (Рильський, III, 1956, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 445.