ДУХО́ВКА, и, ж. Залізний ящик, перев. вставлений у плиту, в якому готують їжу нагрітим повітрям. Іван широко пішов на кухню, узяв з духовки теплий чай (Соб-ко, Звич. життя, 1957, 92); На бляшаних дверцятах духовки сохли онучі гостя (Руд., Остання шабля, 1959, 42)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 444.