ДУРІ́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. дури́ти. Все, що було, це омана. Всі його поцілунки та впевнення — се дуріння, брехня (Гр., II, 1963, 138).

ДУРІ́ННЯ² я, с. 1. Дія за знач. дурі́ти 2, 3. [Марфа Варфоломіївна:] Я вже скінчила.. і з марінням, і з дурінням (Кроп., II, 1958, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 438.