ДУРНІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати дурнішим (див. дурни́й 1). — Чую, що й сама я пилом припадаю — якось дурнішаю, якось туманію, наче жива у землю входжу… (Вовчок, І, 1955, 278).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 441.