ДУРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати дурним (у 1 знач.). — Дід старий, хіба він що понімає. Старі люди дурні.. Адже і приказка каже: — Голова сивіє, чоловік дурніє (Довж., II, 1959, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 441.

Дурні́ти, ні́ю, єш, гл. Глупѣть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 458.