ДУРНИ́ЛО, а, ч., розм. Те саме, що ду́рень 1. — Дурнило! — стиха простогнала Рокса (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 440.