ДУРНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до дурни́й 1. Голосить [сестра] з того боку снопа, а я з цього боку втішаю:— Агусі! — кажу. — Ріднесенька. Дурнесенька. Цить! (Ковінька, Кутя.., 1960, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 439.