ДУПЛО́, а́, с.

1. Порожнина в стовбурі дерева, утворена внаслідок вигнивання деревини (найчастіше як місце проживання птахів, звірів, комах і т. ін.). З дупла старої липи крикнула сова (Фр., VII, 1951, 120); З затишного дупла вислизнув на полювання тхір (Донч., II, 1956, 7); Давно вже в деревах час поз’їдав серцевину і вселив замість неї у дупла або рої.. бджіл, або закохані пари лісових голубів (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 141); * Образно. Із солом’яного дупла, виритого в скирті, виліз Шовкун (Гончар, III, 1959, 216).

2. Дірка в зубі. Дехто вважає, що спиртова настойка материнки, введена в дупло хворого зуба, заспокоює зубний біль (Лікар. рослини.., 1958, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 437.

Дупло́, ла, с. Дупло. Чуб. II. 72. Тю! з дупла того дуба сич вилетів. Ном. № 13067. Заснула Вкраїна, бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла, в калюжі, в болоті серце прогноїла і в дупло холодне гадюк напустила. Шевч. 668.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 456.

дупло́ — порожнина в стовбурі дерева, утворена внаслідок вигни­вання деревини; як захисток для багатьох тварин і свого часу людей символізує житло («У своїм дуплі сиди в теплі», «Час тобі своє дупло мати»); з огляду на порожнечу дупло символізує порожню голову, отже дурня: «Чому дуба не рубати, бо він дуплинастий? Чому хлопців не дурити — вони ж дурнуваті?»; символізує також занепад (про це у вірші Т. Шевченка «Чигирин»), пop. ще вираз: «Великий дуб, та дуплинастий, порохнею напха­ний».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 207.