ДУНДУ́К, а́, ч.

1. розм. Індійський півень.

2. перен., лайл. Про тупу, неповоротку людину (перев. стару). Злий з сина був старий дундук (Котл., І, 1952, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 436.

Дунду́к, ка́, м.

1) Индѣйскій пѣтухъ.

2) Насмѣшл.: старый хрычъ. Но сей плачу того байдуже, на прозьби уважав не дуже: злий з сина був старий дундук. Котл. Ен. III. 33.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 456.

дунду́к — індійський півень, ін­дик; символізує сердитого злісного діда, пop. у І. Котляревського: «На просьби уважав не дуже: Злий з сина був старий дундук».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 207.