ДУ́МАТИСЯ, ається, недок., безос.
1. З’являтися в думці, уяві. Що то думається старому? Може, споминає батька та діда, що свій вік прожили на цьому дворищі (Вас., І, 1959, 111); Дмитро вражено зупинився посеред хати: те, про що стільки думалося, зараз незабутнім хвилюванням переповнило його (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 755).
2. Про процес, обмірковування, обдумування. Червоний вогник цвів серед ночі, як квітка щастя, в пітьмі думалось ясно, як ніколи при світлі (Коцюб., II, 1955, 209); Як же спокійно думається за автоматичним перебиранням гречаної крупи (Вільде, Сестри.., 1958, 512).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 435.