ДУ́ЛО, а, с. Ствол вогнепальної зброї. Через частокіл визирали.. дула гармат (Панч, III, 1956, 271); Дула гвинтівок, багнети, світло-зелені шоломи тьмяніють, вкриваються дрібними крапельками роси, втрачають свій казенний блиск (Кол., На фронті.., 1959, 25); * Образно. Світлі дула прожекторів урізались аж ген у вишину — й пересуватись стали… (Тич., II, 1957, 149); // Передній отвір ствола вогнепальної зброї. В очах її з’явилось дуло Якогось довгого ствола Рушниці вражої (Воронько, Тепло.., 1959, 63); Дуло револьвера направлено просто в живіт Мотрі (Кир., Вибр., 1960, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 434.