ДУ́ЖНИЙ, а, е, рідко. Який має вигляд, форму дуги. Літнє надвечір’я Гойдається на дужних ліхтарях (Вирган, Квіт. береги, 1950, 128); Мисль напориста перекинулась, повисла в формі дужного моста (Тич., І, 1957, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 433.

Дужний, а, е. Дугообразный, сводообразный. Дужна стеля. Радом. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 453.