ДУЕЛІ́СТ, а, ч., заст. Те саме, що дуеля́нт. — Та про мир Тепер шкода вже і гадати… До того ж — мислить він — завзятий Устряв до цього дуеліст (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 418).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 432.