ДУДІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. дуді́ти і звуки, утворювані цією дією. Ховалися птиці: і іволга з свистом, І одуд чубатий з.. дудінням (Щог., Поезії, 1958, 443); В тиші виразно почулося здаля напружене дудіння багатьох моторів (Смолич, І, 1958, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 431.