ДУДА́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до дуда́р 1, 2. Варфоломей розповідав про дудариків, про сопілки, про різні голоси: які з вільхи прив’яленої, а які з клена (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 188); Ми маленькі Дударики, В нас новенькі Кептарики, Шапочки Із повстини, Дудочки Із бузини (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 431.