Про УКРЛІТ.ORG

дубник

ДУБНИ́К, а́, ч., розм.

1. Дубовий ліс, гай. Раді птиці Вилітали з дубника. Щоб на хлопця подивитись, Привітати школяра (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 127).

2. Велика дубова діжа для дублення шкір. В глибині просторого двору.. стояли величезні діжіпевне, дубники,відер, мабуть, на двісті кожна (Юхвід, Оля, 1959, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 430.

вгору