ДУБЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех.

1. Робити те саме вдруге; виконувати паралельно з ким-небудь подібну або однакову роботу. — Створюється новий [підпільний] райком, який дублює нас, про склад його не варто всім знати (Ю. Янов., IV, 1959, 193); Сам Милославський сів до апарата дублювати наказ телефоном (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 324); // Повторювати, копіювати що-небудь.

2. театр. Виконувати яку-небудь роль замість основного актора.

3. кін. Замінювати текстову частину звукового фільму перекладом на іншу мову.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 430.