ДУБЛЕ́Р, а, ч.

1. Той, хто паралельно з ким-небудь виконує подібну або однакову роботу. Раніше, ніж на плечах юнака.. засяють золоті погони, він повинен десяток тисяч миль пройти по морях і океанах в учбових плаваннях — матросом, старшиною, дублером офіцера (Рад. Укр., 22.11 1962, 3).

2. Актор, що заміняє основного виконавця ролі в спектаклі. Дублери безсумнівно потрібні. Але система дублерства не всюди і завжди можлива й придатна (Про мист. театру, 1954, 141).

3. Актор, який відтворює текст при перекладі звукового фільму з одної мови на іншу.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 429.