ДРІМО́ТНИЙ, а, е. Те саме, що дрімли́вий. Поблідли лиця дрімотних людей (Вас.. І, 1959, 187); Протягом багатьох років хвороба нічим себе не проявляє; вірус перебуває начебто в дрімотному стані (Як запоб. Заразн. хвор.., 1957, 73); В дрімотній тиші села чітко вирізняється кожен звук (Коз., Вісімсот.., 1953, 147).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 419.